![]() |
Імунна система являє собою складну мережу клітин і органів, які працюють разом, щоб захистити організм від сторонніх речовин (антигенів), таких як бактерій, вірусів або атипових клітин.
Лімфоцити – один з видів лейкоцитів (білих кров'яних тілець), які є ключовим елементом імунної системи. У дорослих людей лімфоцити складають приблизно 20-40% від загальної кількості лейкоцитів. Більшість лімфоцитів є недовговічними, із середньою тривалістю життя від тижня до декількох місяців, але деякі живуть роками. Такі «клітини-довгожителі» складають імунологічну пам'ять. Це означає, що, якщо в організм потрапить який-небуть антиген, лімфоцити вже будуть знати, як з ним боротися.
Розшифрувати "Біохімічний аналіз крові"
Розшифрувати "Загальний аналіз сечі"
Лімфоцити можна виявити в крові, лімфі, периферичних лімфоїдних органах (лімфатичних вузлах, селезінці) і тканинах, де зазвичай формується початкова імунна відповідь.
Лімфоцити утворюються в кістковому мозку. Близько 75% нових лімфоцитів з кісткового мозку переміщаються в тимус, де стають Т-клітинами. Решта лімфоцитів залишаються в кістковому мозку і стають В-клітинами.
Т- і В-лімфоцити отримали свої назви від органів, в яких вони розвиваються. Т-клітини розвиваються в тимусі (Thymus), а В-клітини – в кістковому мозку (Bone marrow) у дорослих. Варто відзначити, що внутрішньоутробно у плода В-клітини формуються в печінці. Незважаючи на різне походження, і Т-, і В-клітини розвиваються з одних і тих же стовбурових клітин, які дають початок усім клітинам крові, включаючи еритроцити, лейкоцити і тромбоцити.
Лімфоцити мають унікальну властивість – здатність розпізнавати чужорідний білок (антиген), з яким вони колись зустрічалися. Їх робота – це імунна відповідь організму на чужорідне проникнення. Після того, як лімфоцит зв'язується з чужорідним об'єктом (наприклад, вірусом або бактерією), він починає ділитися, в результаті чого утворюються ідентичні клітини (клони). Здатність реагувати практично на будь-який антиген обумовлена величезною різноманітністю популяцій. Завдяки цій властивості лімфоцитів і існує імунітет від різних інфекційних хвороб.
Існують різні види Т-лімфоцитів і В-лімфоцитів, які виконують різні функції.
В-клітини беруть участь в так званому гуморальному імунітеті. Вони розпізнають чужорідні речовини (антигени) і стають плазматичними клітинами, які виробляють антитіла.
В тимусі Т-лімфоцити поділяються на такі клітини:
Слід пам'ятати, що лейкоцитарна формула відображає відносний (процентний) вміст лейкоцитів різних видів, і збільшення або зниження процентного вмісту лімфоцитів може не відображати істинний результат, а бути наслідком зниження або підвищення абсолютного числа лейкоцитів інших видів (зазвичай нейтрофілів). Тому необхідно завжди враховувати абсолютну кількість лімфоцитів. Абсолютна кількість лімфоцитів в одиниці об'єму крові можна визначити за формулою:
LYM x WBC / 100
де:
Відносний вміст лімфоцитів (LYM%, LY%) визначається у відсотках (%).
Абсолютна кількість лімфоцитів в крові (LYM#, LY#) може виражатися в одиницях СІ (міжнародна система одиниць):
Також лімфоцити можуть виражатися в умовних одиницях:
Коефіцієнт перерахунку різних одиниць:
109 клітин/л = Г/л = 103 клітин/мкл = 103/мм3 = К/мкл = К/мм3Нормальні значення лімфоцитів можуть залежати від віку, статі та відрізнятися в залежності від лабораторії.
Нормальна кількість лімфоцитів у дорослих становить від 1 до 4 х 109 клітин/л (20-40%).При вагітності межі допустимих значень дещо змінюються:
Фізіологічна вагітність характеризується певними змінами клітинного складу крові, які розвиваються через функціональні перебудови в організмі майбутньої матері і спрямовані на сприятливий перебіг як самої вагітності, так і пологів, а також післяпологового періоду.
У період очікування дитини прискорюється обмін речовин, активно виділяються гормони, що стимулюють поділ клітин. Поштовх до підвищення активності отримує і кістковий мозок, де утворюються білі кров'яні клітини (їх стає більше на 20%). Однак поряд з цим, кількість лімфоцитів в крові при вагітності залишається незмінною або лише трохи зменшується. Як правило, їх кількість в загальному аналізі залишається прийнятною (тобто укладається в допустимий референтний діапазон).
Захисники-лімфоцити сприймають ембріон як чужорідне тіло і всіляко намагаються його нейтралізувати. Тому при вагітності починають продукуватися біологічно активні речовини, які зменшують активність лімфоцитів. Пригнічуються головним чином Т-кілери і В-клітини, що виробляють антитіла, а Т-хелпери, навпаки, стають більш активними. Функція останніх полягає в тому, щоб зменшувати агресію інших лімфоцитів і робити роботу імунної системи збалансованою. З 5-8 тижня вагітності вони стрімко підвищують свою працездатність і забезпечують майбутньому немовляті захист.
У дітей приблизно до 4-річного віку кількість лімфоцитів перевищує число інших видів лейкоцитів. Приблизно в 4-5 років рівень лімфоцитів і нейтрофілів стає однаковим, після чого число нейтрофілів починає переважати.
Норма лімфоцитів у дітей залежить від віку:
Лімфоцити | Вік | Референтний інтервал (109 клітин/л) |
При народжені | 2.0-7.3 | |
2 тижні | 2.8-9.1 | |
4 тижні | 3.0-13.5 | |
2-6 місяців | 4.0-10.5 | |
6 місяців – 1 рік | 4.0-10.5 | |
1-6 років | 1.5-9.5 | |
6-12 років | 1.5-7.0 | |
12-18 років | 1.1-6.5 |
Підвищена кількість лімфоцитів в крові називається лімфоцитоз.
Лімфоцитоз характерний для багатьох дитячих хвороб, в першу чергу вірусних. Підвищений рівень лімфоцитів дуже часто відзначається в період одужання після інфекційних захворювань та інтоксикацій – постінфекційний лімфоцитоз. Лімфоцитоз може спостерігатися ще протягом місяця після хвороби, а іноді й довше.
Патологічні стани, при яких діагностується підвищення лімфоцитів:
Зменшення кількості лімфоцитів в крові називається лімфопенія (або лімфоцитопенія).
Зниження числа лімфоцитів може бути тимчасовим явищем, яке виникло в результаті інтенсивних фізичних вправ, сильного стресу, недоїдання або після застуди чи іншої інфекції.
Крім того, лімфопенія може спостерігатися при наступних станах/захворюваннях:
Лімфоцитопенія не є окремим захворюванням. Ви можете не відчувати жодних симптомів, але в деяких випадках проявляються симптоми основного захворювання або стану: