![]() |
Гестаційний цукровий діабет (ГЦД) розвивається під час вагітності. Як і інші типи діабету, гестаційний діабет впливає на те, як клітини організму використовують цукор (глюкозу). Гестаційний діабет викликає високий рівень цукру в крові, який може вплинути на вагітність і дитину. Але ризик виникнення проблем зменшується, якщо ГЦД вчасно виявити і контролювати.
Гестаційний цукровий діабет (ГЦД) або діабет вагітних – це стан, що характеризується гіперглікемією (підвищеним вмістом глюкози в крові), що виникла або була виявлена вперше під час вагітності. Гестаційний діабет розвивається у 2-14% вагітних жінок.
У травній системі вуглеводи розщеплюються до глюкози. Глюкоза потрапляє в кров, а потім, за допомогою інсуліну (гормону, що виробляється підшлунковою залозою), потрапляє в клітини, де використовується в якості джерела енергії. Однак якщо організм не виробляє достатню кількість інсуліну або порушена його взаємодія з клітинами, в крові залишається занадто багато глюкози, яка не може потрапити в клітини.
Гестаційний діабет (ГЦД) розвивається зазвичай у другій половині вагітності. Під час вагітності гормональні зміни можуть зробити клітини менш чутливими до інсуліну. Для більшості майбутніх мам це не проблема, тому що, коли організм потребує додаткового інсуліні, підшлункова залоза виробляє його в підвищеній кількості. Але якщо підшлункова залоза не встигає за підвищеними потребами організму в інсуліні, рівень глюкози в крові піднімається занадто високо, в результаті чого розвивається гестаційний діабет.
У більшості жінок гестаційний цукровий діабет проходить після народження дитини. Однак, жінки, у яких був виявлений ГЦД, схильні до вищого ризику появи гестаційного діабету під час наступних вагітностей, а також розвитку справжнього цукрового діабету пізніше протягом життя.
Як дізнатися, чи є у мене гестаційний діабет?
Гестаційний діабет зазвичай не має симптомів. Ось чому всім вагітним жінкам рекомендується на терміні 24-28 тижнів пройти пероральний глюкозотолерантний тест (ПГТТ) з 75 г глюкози.
При відсутності факторів ризику розвитку гестаційного цукрового діабету, вагітним жінкам рекомендується при постановці на облік провести дослідження глюкози венозної плазми натще. Якщо рівень глюкози венозної плазми <5,1 ммоль/л, то на 24-28 тижні вагітності проводиться ПГТТ.
При наявності у вагітної одного або декількох факторів високого ризику розвитку ГЦД, лікар може порекомендувати провести ПГТТ відразу після першого звернення до лікаря, а потім, при негативному результаті, повторити тест в 24-28 тижнів вагітності.
Всім вагітним необхідно оцінити фактори ризику розвитку гестаційного діабету.
Фактори високого ризику розвитку ГЦД:
Фактори середнього ризику розвитку ГЦД:
Більшість жінок, у яких розвивається діабет під час вагітності, народжують здорових дітей. Змін в дієті і регулярних фізичних вправ може бути достатньо, щоб тримати рівень цукру в крові під контролем, хоча іноді необхідно медикаментозне лікування.
Дуже важливо утримувати рівень цукру в крові на необхідному рівні, так як погано контрольований діабет може мати серйозні наслідки, як для мами, так і для дитини.
Якщо рівень цукру в крові дуже високий, в кров дитини потрапляє занадто багато глюкози. Підшлункова залоза дитини повинна виробляти більше інсуліну, щоб обробити додаткову глюкозу. Надлишок глюкози і інсуліну може призвести до надмірної ваги малюка, особливо у верхній частині тіла. Дитина з макросомією (надмірною вагою) може бути занадто великою, щоб пройти через родовий канал, внаслідок чого, у неї може бути перелом кістки або пошкодження нервів. Для мами народження великого малюка може закінчитися великими пошкодженнями піхви і епізіотомією. Беручи до уваги всі ризики, якщо лікар підозрює, що дитина буде занадто великою, він може рекомендувати зробити кесарів розтин.
Крім того, діти, в крові яких був підвищений рівень цукру в результаті підвищеного рівня глюкози у матері під час вагітності, часто страждають надмірною вагою в майбутньому. Незабаром після народження, така дитина може мати низький рівень цукру в крові (гіпоглікемія), тому що його організм продовжує виробляти надто багато інсуліну у відповідь на надлишок глюкози. В цьому випадку необхідно контролювати рівень цукру у дитини протягом деякого часу після пологів. Також можуть виникати проблеми з диханням, і підвищується ризик розвитку жовтяниці новонароджених.
Жінки з гестаційним діабетом мають підвищений ризик розвитку прееклампсії (гестозу), особливо ті, хто страждав ожирінням ще до вагітності, або хто погано контролює рівень глюкози в крові.
При гестаційному діабеті основним завданням майбутньої мами є підтримання рівня глюкози в крові в цільових значеннях. Для цього знадобиться глюкометр, за допомогою якого необхідно буде регулярно контролювати рівень глюкози в крові.
Для підтримки глюкози на потрібному рівні в першу чергу необхідно дотримуватися дієти. Сенс дієти полягає в тому, щоб виключити з раціону легкозасвоювані («швидкі») вуглеводи, обмежити вживання жирів, рівномірно розподілити добовий обсяг їжі на 4-6 прийомів.
Помірні фізичні навантаження у вигляді ходьби або плавання близько 30 хвилин в день також сприяють підтримці глюкози на потрібному рівні.
Якщо дієтою та фізичними вправами не виходить контролювати глюкозу в крові, необхідно призначення лікарських препаратів. Близько 15% жінок з гестаційним діабетом потребують медикаментозного лікування.
Якщо гестаційний діабет був діагностований у першій половині вагітності, то скоріше за все у вас вже був недіагностований діабет ще до зачаття дитини. У цьому випадку лікар може порекомендувати обстеження серця дитини, тому що ризик вроджених дефектів (особливо дефектів серця) збільшується, якщо цукор в крові був підвищений протягом перших 8 тижнів вагітності.
У більшості жінок гестаційний діабет після пологів проходить сам, що проявляється в нормалізації рівня глюкози (цукру) в крові. Але у третини жінок з ГЦД все ж залишається діабет або порушується толерантність до глюкози (рівень глюкози в крові вище норми, але не настільки, як при діабеті). Тому всім жінкам з ГЦД необхідно протягом перших трьох діб після пологів виміряти рівень глюкози у венозній плазмі, щоб виявити можливі порушення вуглеводного обміну.