![]() |
Моноцити (від грецьких слів, що означають «один» і «вмістилище», «клітка») – найбільші види лейкоцитів, не містять гранул, мають бобовидную форму. Серед загального числа лейкоцитів вони складають від 2 до 10%. Основна робота моноцитів – забезпечення імунного захисту організму.
Всі клітини крові походять з загальних батьківських клітин – стовбурових клітин кісткового мозку (мієлопоез). З кісткового мозку моноцити потрапляють в кров ще не остаточно дозрілими клітинами. Ці незрілі клітини мають найбільшу здатність до фагоцитозу. З кровоносного русла моноцити переміщаються в тканини, де вони перетворюються в макрофаги. Макрофаги зустрічаються практично у всіх тканинах організму. Макрофаги – основні «очисники» людського організму, так як їх робота полягає в поглинанні антигенів і обробці їх так, щоб вони могли розпізнаватися лімфоцитами як чужорідні речовини. Найбільше зрілих моноцитних макрофагів знаходиться в печінці (56,4%), в легенях (14,9%), селезінці (15%), перитонеальній порожнині (7,6%).
Розшифрувати "Біохімічний аналіз крові"
Розшифрувати "Загальний аналіз сечі"
Моноцити – головні клітини імунної системи, які мають виражені фагоцитарні здібності. Вони можуть поглинати як відносно великі елементи, так і велику кількість дрібних, і, як правило, не гинуть після цього.
Макрофаги значно більше за розмірами, ніж інші форми лейкоцитів, живуть довше, здатні функціонувати в кислому середовищі, що відрізняє їх від еозинофілів і нейтрофілів, які поглинають тільки невеликі елементи і після цього відразу гинуть.
Моноцити, поглинаючи мікроби, очищають запалену ділянку, готують місце для відновлення (регенерації). Також ці клітини здатні створювати своєрідний захист біля великих елементів, які не вдається знищити. Таким чином вони захищають від вірусного ураження, бактерій, грибків і протозойних інфекцій.
Моноцити є важливими типами клітин вродженої імунної системи. Наукові дані свідчать про те, що моноцити не тільки грають вирішальну роль в нашій вродженій імунній системі, захищаючи організм від мікробних патогенів, але також можуть сприяти розвитку захворювань, таких як фіброз печінки, атеросклероз, розсіяний склероз і метастазування пухлини [1].
Здорова вагітність пов'язана з активацією і дозріванням моноцитів. Моноцити впливають на інші клітини формуючи імунну відповідь під час вагітності. Погана плацентація призводить до вироблення більшої кількості різних факторів з ураженої плаценти. Це може викликати подальшу активацію і дозрівання моноцитів, що призводить до генералізованної запальної відповіді, характерної для прееклампсії і, отже, до гіпертонії і протеїнурії (білок в сечі). Передбачається, що викликана вагітністю активація моноцитів необхідна для компенсації змін адаптивних імунних відповідей під час вагітності [2].
Система захисту організму складається з вродженої та адаптивної (надбаної) імунних систем. Вроджена імунна система є першою лінією захисту від патогенів та складається з фізичних бар'єрів (шкіра, епітелій, слина і т. Д.), А також імунологічних бар'єрів у вигляді різних імунних клітин (моноцитів, макрофагів, нейтрофілів і т. Д.) [3]. Рівень моноцитів у дітей зазвичай вищи, ніж у дорослих.
Відносний вміст моноцитів (MON%, MO%) визначається у відсотках (%).
Абсолютна кількість моноцитів в крові (MON #, MO #) може виражатися в одиницях СІ (міжнародна система одиниць):
Також моноцити можуть виражатися в умовних одиницях:
Коефіцієнт перерахунку різних одиниць:
109 клітин/л = Г/л = 103 клітин/мкл = 103/мм3 = К/мкл = К/мм3Кількість моноцитів в крові під час вагітності може бути трохи збільшена, особливо в третьому триместрі:
Кількість моноцитів у новонароджених значно вища в порівнянні з дорослими. Рівень моноцитів поступово збільшується протягом перших 2 тижнів життя.
Нормальним відносним показником моноцитів у дітей вважається 3-8%, абсолютні значення дещо змінюються залежно від віку дитини:
Моноцити | Вік | Референтний інтервал (109 клітин/л) |
При народженні | 0-1.9 | |
2-4 тижні | 0.1-1.7 | |
2 місяці – 6 років | 0.2-1.2 | |
6-12 років | 0.2-1.0 | |
12-18 років | 0.2-0.8 |
Стан, при якому кількість моноцитів в крові збільшується називається моноцитоз. Найчастіше виникає до і після хронічного запалення або інфекції. Однак з моноцитозом можуть бути пов'язані і інші стани, такі як серцеві захворювання, депресія, стрес, діабет і ожиріння. Моноцитоз – не хвороба, а стан клітин крові, тому сам по собі моноцитоз не викликає симптомів. Однак симптоми можуть спостерігатися через стан/захворювання, що викликало зміну кількості моноцитів.
Відносне збільшення моноцитів у лейкоцитарній формулі називається відносним моноцитозом (MON%, MO%). При відносному моноцитозі збільшення відбувається на тлі зниження інших лейкоцитарних груп (нейтрофілів, лімфоцитів, еозинофілів, базофілів). При цьому їх сумарна кількість може бути нормальною. Зазвичай таке можна спостерігати після недавніх перенесених захворювань. Іноді збільшення може бути постійним і бути індивідуальною особливістю людини.
При абсолютному моноцитозі (MON # (MO #) – абсолютному збільшенні моноцитів – норма моноцітної фракції збільшується на тлі збільшення інших показників. За абсолютним значенням судять про імунітет на тлі поточного захворювання. Якщо зсув від норми в бік збільшення не дуже помітний, то зазвичай не варто переживати. Незначний моноцитоз може спостерігатися при стресі або бути спадковим фактором.
Абсолютний моноцитоз зазвичай викликається наступними станами [5]:
У дітей рівень лейкоцитів (в тому числі і моноцити) від народження трохи вищий, так як вони знаходяться в стадії активного формування імунної системи. Це нормальна ситуація, яка не потребує лікування. На показник моноцитів в дитячому віці впливають також тимчасові запальні стани, які можуть спостерігатися в організмі. При абсолютному моноцитозі необхідно з'ясувати справжню причину підвищення моноцитів.
Відносне зменшення частки моноцитів називається відносною моноцитопенією, а абсолютне зменшення їх числа – абсолютною моноцитопенією.
Моноцитопенія сама по собі не викликає симптомів. Виникаючі симптоми пов'язані з супутнім захворюванням/станом.
Низька кількість моноцитів в крові може бути викликана чим завгодно, що зменшує загальну кількість лейкоцитів, наприклад, інфекцією кровотоку, хіміотерапією або порушенням роботи кісткового мозку. У пацієнтів з ревматоїдним артритом, системний червоний вовчак та СНІДом також повідомлялося про зниження кількості моноцитів в крові.
Зі зменшенням загальної кількості моноцитів пов'язаний тяжкий аортальний стеноз [6].
Моноцитопенія є характерною особливістю волосатоклітинного лейкозу і вважається діагностичною ознакою цього захворювання.